Краєзнавець

Ліцей № 1

Зимноводівської сільської Ради

Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії

                                                Індивідуальна-творча робота

                     вчителя історії

                                                      Петрівського Юрія Степановича

2020 р.

План

1. Вступ.

2. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії у 7-х-11-х  класах.

3. Відкриті уроки на тему: « Господарське та повсякденне життя в середньовічній Європі», «Українсько-московський міждержавний договір 1654р».

4. Висновки.

5. Використана література.

     У час, коли національно-культурне відродження нашого народу в незалежній Українській державі стало реальністю, все більше зростає інтерес до історичного краєзнавства. Цілком очевидно, що без краєзнавства , без знання рідного краю годі говорити про національну гідність, самовідданість, національний менталітет.

Святе відчуття Батьківщини і рідної землі починається саме з рідного краю, свого села чи міста, вулиці, своєї домівки, де людина народилась і виросла, де пройшло її дитинство. Вони передаються з покоління в покоління з молоком матері, мелодією народної пісні, поетикою рідної мови.

Історичне краєзнавство – невід’ємна складова “кореневої системи” духовності дитини, важливий засіб забезпечення нерозривного зв’язку минулого нашого краю з вітчизняною і світовою історією. Іншими словами, воно виступає своєрідним виявом поєднання макро- і мікрорівнів, допомагає дітям читати книгу життя через крихітні частинки минулого не лише очима, а й розумом, самостійно розібратись, куди веде шлях їхніх батьків і дідів, нашого народу.

Розвиток історичного краєзнавства ставить підвищені вимоги до науково-методичного забезпечення. Зокрема, теоретичні основи краєзнавства, методику краєзнавчої роботи та історію краєзнавчого руху на Прикарпатті ґрунтовно розкрито у книзі кандидата педагогічних наук, доцента Івано-Франківського інституту післядипломної педагогічної освіти Ярослава Треф’яка “Методика краєзнавчої роботи в національній школі”, виданій в Івано-Франківську в 2002 році.

Мета історичного краєзнавства тісно переплітається із загальними цілями історичної освіти школярів. Одним з головних напрямів, визначених Державною національною програмою “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Концепцією шкільної історичної освіти є оновлення її змісту – досягнення якісно нового рівня у вивченні історії України, історії рідного краю, формування національної свідомості, любові до землі своїх предків, свого народу.

У зв’язку з цим хочеться навести думку відомого академіка НАН України, голови Всеукраїнської спілки краєзнавців Петра Тронька, висловлену ним ще на зорі нашої незалежності:

“З огляду на майбутнє важливого значення набуває проблема викладання краєзнавства в навчальних закладах. Нам здається, що учні шкіл і студенти всіх вузів, незалежно від їх профілю, повинні вивчати курс краєзнавства, знати свої першовитоки. Для цього слід зайнятися підготовкою для шкіл та вузів програм, підручників, посібників, іншої літератури з краєзнавства та народознавства».

Саме з цією метою необхідно по краплинках збирати історичні матеріали рідного краю, і не тільки збирати , але і висвітлювати краєзнавчий матеріал на уроках любого предмету, а особливо на уроках історії. У 2015 році наше село Зимна Вода відзначило 650 років свого існування. З цією метою ще у 2005 р, мною було зібрано і написаний історико-краєзнавчий нарис «Зимна Вода 640 років». У 2010 році  написано книга « Зимна Вода сучасне крізь призму минулого та з поглядом у майбутнє». Але на цьому не припинилась пошукова краєзнавча  робота.  .

У 2015 році наше село Зимна Вода відзначало  650 років першої письмової згадки.

У цьому ж році випущено книгу « Зимна Вода – 650» , в якій зібрано сучасний матеріал про село. Оформлено відео презентацію  « Туристичною стежиною села Зимна Вода» . 

Випуск друкованих матеріалів про наше село це результат пошукової краєзнавчої роботи  учнів школи під керівництвом вчителя.

 Щороку всі учні школи залучаються до пошукової експедиції- проводячи зустрічі з цікавими людьми,  екскурсії до музеїв м.Львов, учнівські конференції, вечори, краєзнавчі вікторини , ігри. У 2008 році відкрито шкільний музей історії села Зимна Вода , в якому зібрано  історичний матеріал. В музеї проводяться уроки історії відповідно, які поповнюють знання учнів з історії рідного села.

Використання історико-краєзнавчого нарисів про Зимну Воду дає можливість на уроках та в позакласній краєзнавчій діяльності сприятиме формуванню цілісної системи знань школярів села Зимної Води про рідний край, його головні етапи розвитку, специфічні особливості, місце і значення його в історії розвитку Галицького краю.

Краєзнавчі матеріали  доцільно покласти в основу проведення краєзнавчих уроків в курсі історії України. Таких уроків сучасна програма з історії України в 7-11 класах передбачає 13. Уроків з елементами краєзнавства можна провести набагато більше. Використання краєзнавчого матеріалу як основи вивчення теми уроку або питання можливе в таких випадках: основні події локалізуються на території даного краю; типові явища або процес знаходять повний прояв в історії даної місцевості чи приблизно однакове вираження на території, що охоплює значну частину країни.

Крім того, залежно від співвідношення основного й місцевого матеріалів можна використати такі елементи краєзнавства на уроках історії України:

краєзнавчий вступ до уроку або одного із питань, що розглядаються на ньому;

краєзнавча конкретизація основних проблем занять;

краєзнавче доповнення до опорного матеріалу;

краєзнавчий матеріал як основа вивчення теми уроку або деяких його питань.

Під час проведення краєзнавчих уроків з допомогою історико-краєзнавчого нарису»Зимна Вода -640 років» та  «Зимна Вода – 650» можна організувати самостійну роботу учнів з текстами окремих першоджерел, історичних документів, свідчень очевидців, народною творчістю. З метою сприяння закріпленню нової інформації, самоперевірки та формування навичок пошуково-дослідницької роботи школярам пропонуються “Запитання і завдання для краєзнавчого пошуку”, якими закінчується кожна тема посібника.

Історико-краєзнавчий матеріал тісно пов’язаний із змістом експозиції шкільного історико-краєзнавчого музею. Він містить ряд завдань, що передбачають самостійну роботу дітей в музеї для проведення міні-досліджень, поглибленого ознайомлення з побутовими та етнографічними особливостями рідного села, історією власного родоводу, визначними людьми села. Нариси зможуть використати у навчально-виховному процесі не лише вчителі історії, а й географії, правознавства, української мови і літератури, керівники краєзнавчих факультативів, гуртків і курсів за вибором, класні керівники та всі педагоги школи, яких цікавить краєзнавча робота.

На уроках історії України у 7 класі розпочинається вивчення краєзнавчого матеріалу  де за основу береться історико-краєзнавчий нарис «Зимна Вода-640 років» , 2005р. та « Пустомитівщина села й міста». Львів «Камула» 2007р

Тема : Галицько-Волинська держава. Урок  на тему  розпад королівства та його загибель.

Вступне слово вчителя про необхідність глибокого вивчення рідного краю, з цією метою наводяться слова  української поетеси Ліни Костенко:

Хто знає, що тут відбулося?

Хто розказав це людям до пуття?

Неназване , туманом пойнялося.

Непізнане, пішло у небуття.

І десь, колись,  через багато літ,

Ніхто цього й не втямить вже як слід,

Не зніме шапку, не проллє сльози,

Бо що? – дорога, їздили вози,

Гули вітри, бриніла хохітва…

Велике діло – писані слова!

Історії ж бо пишуть по столі.

Ми ж пишем  кров'ю на своїй землі.

Ми ж пишем плугом, шаблею, мечем,

Піснями і невільницьким плачем.

Могилами у полі без імен…

Повідомлення вчителя:

У 1340 році польський король Казимір ІІІ напав на Галицьке князівство, захопив Львів, зграбував і вивіз з нього коронаційні інсигніції князівства, побив непокірних бояр, а їхні маєтності щедрою рукою роздавав своїм рицарям. Якраз в цей час перший раз зустрічаємо згадку про село Зимна Вода під роком 1365,16 серпня, де подано, що Казимір надає третю частину майна під Львовом і третю частину прибутків Кондратові Прусу. Під роком 1461, 16 листопада є друга згадка про Зимну Воду: це власник села Іван Голом бек свідчить, що продав Станіславові з Красніка солтиство у своєму селі Зимна Вода за 30 гривень польських, додавши до нього три лани (лан-35 гектарів), рибний став і луг. У документі також дозволяється панові Станіславові закладати городи і будівлі для поселення людей.

На основі цього матеріалу , доля села Зимної Води , як і західноукраїнських земель однакова: сюди приходили нові господарі з Польщі. Якщо ще спочатку жителі села-це українці, то з часом йде активна колонізація українських земель.     

Учні на даному уроці дізнаються про перших власників села, про початок колонізації, ставиться опорні запитання : « Що таке колонії?» адже про колонії ми вивчали у 6-класі. Дізнаються про господарство нашого села.

Слід звернути увагу на уроці про столицю Звенигородського князівства, Звенигород.

Перша письмова згадка про давньоруський Звенигород, датована 1087 роком, занесена рукою монаха Києво-Печерського монастиря Нестором-літописцем у літопис "Повість временних літ".

В літо 1086 повернувся Ярополк із Польщі і уклав мир із Володимиром Мономахом. І  пішов Володимир назад князювати у свій Чернігів. А Ярополк сів у місті Володимирі. Та знову почалися чвари. Ярополк висту­пив проти удільних князів і не дійшовши до Звенигорода був убитий проклятим Нерядцем, якого напоумили злі люди. Лежав Ярополк на возі і його проткнули шаблею, і тоді підвівся Ярополк, висмикнув із себе щаблю, і скрикнув голосно: — Ох, таки спій­мав мене ворог! Проклятий Нерядець утік, а Ярополка поклали отроки на коня і по­везли у місто Володимир, а звідти в Київ. Назустріч вийшов йому, благородний князь Всеволод, сини його і бояри і поховали вони Ярополка з великими почестями.

"Повість временних літ"

На початку XII століття Звенигородом володів перемишльський князь Володар, правнук Ярослава Мудрого, який, вмираючи, у 1124 році заповів Звенигород сину Володимиркові, батькові майбутнього галицького князя Ярослава Осмомисла. Володимирко заснував у Звенигороді столицю удільного князівства. За князювання Володимирка з'явились у Звенигороді кам'яні монументальні споруди - храм і палац XII ст. До цього ж часу відноситься й побудова дерев'яної П'ятницької церкви.

У першій половині XII століття давньо­руські ремісники почали виготовляти про­дукцію для збуту на ринку. У Звенигороді цьому сприяв Володимирко, який розши­ряючи кордони свого князівства, приєдну­вав до нього сусідні землі, збільшував вну­трішній ринок. Розвивались торгівельні зв'язки, через місто проходили обози з то­варами з різних давньоруських та іноземних міст, вдосконалювались вироби місце­вих ремісників та майстрів. У 1144 році Володимирко переносить столицю у Галич.

Востаннє Звенигород згадується у літописі в 1235 році у зв'язку з боротьбою Михайла Чернігівського та Данила Галицького за Ки­ївський престол. В ці дні війська Данила якийсь час облягали Звенигород, але оволо­діти ним не змогли. І тільки ранньою весною 1241 року це вдалося монголо-татарським ордам, які повністю зруйнували місто. Це була справжня трагедія для Звенигорода, якому так і не вдалося піднятись на ноги.

Підсумовуючи урок учні повідомляють про те що вони дізналися, а саме: перших жителів наших сіл; політичну боротьбу; процес колонізації; економічний розвиток; розвиток культури.

Тема уроку: Українські землі у складі Великого князівства Литовського.

Використовується матеріал , який засвідчує що ведеться інтенсивне заселення нашого села, неодноразово відбувається боротьба за земельні угіддя. Наприклад у 1445 році  Андрій з Зимної Води виступає проти власника сусіднього села Вороців Івана Коритка, який з дванадцятьма своїми слугами і підданими зробив «наїзд» на Зимноводівську «королівську толоку» і вчинив розбій, завдавши тяжкі рани на голові Андрію.За Андрія присудили від Вороцівського власника за тяжке поранення дві копи грошів.

В цей період вперше згадується про Старе село( 1454р)., коли вельможа Ян Завіша призначив дотацію для костела цього села.

Вежа Старосільського замку

Старосільський замок — найбільший на Львівщині. П’ятикутний оборонний замок князів Острозьких, побудований 1584 — 1589 з участю А. Прихильного (відновлений 1642 і 1654) у стилі східно-європейського пізнього ренесансу.

Замок займав значну площу, стіни (14 — 16 м висоти) завершені аттиком, оздобленим аркатурою, а фронтони башт (збережені 3) вінчані бароковою різьбою в камені.

Наводиться приклад про перші згадки сусіднього села Оброшено

В 1456 р. король Казимир Ягеллончик передал  фільварок  королівське володіння під заставу кастеляну Петру Шамотульскому (Piotr Szamotulski) за борг, який залишився у монарха. Через 10 років село викупил у Шамотульского львівский архиепископ — Грегож  з Санока. С 1466 по 1939 гг. Оброшино  належало львівским римокатолицьким архиепископам.

Тема уроку: Культурне життя в другій половині ХІV-XV ст..

  Розвиток культури західних регіонів сприяло те що на культуру українців впливає  культура представників інших народів ( поляків, німців, вірмен, євреїв). Цей період характерний тим ,що відбувається будівництво церков та шкіл. 

Ще на початку ХІV ст. в селі побудована церква «Воздвиження Чесного Хреста», це сучасна церква , яка знаходиться на території смт.Рудному. У 1453 році Ян Голомбек  вирішує побудувати в селі костьол, це була невелика дерев׳яна споруда, яка простояла декілька століть.  У 1625 році в селі був збудований новий мурований костел святої Катерини,на місці старого, що є нині пам’яткою архітектури минулого. Дзвіницю на церкві було збудовано на зразок оборонної мурованої башти. Вона була як сторожова вежа. В ній було чотири дзвони і спеціальний дзвонар, який був фахівцем у тому, що інакше дзвонив на Службу Божу, чи на Вечірню, інакше, як хтось помер, інакше на пожар чи на повінь. Під церквою завжди сиділи нічні вартівники .

Збереглися документи в яких професора краківського університету Юрія Дрогобича титулують парохом Зимної Води біля Львова. Справа у тому, що більшість професорів Краківського університету одержували винагороду у формі церковних бенефіцій. Такі бенефіції зводились до права на прибутки з різних церковних посад, переважно каноніків і парохів прибуткових парафій.

Учні виступають з повідомленням про Юрія Дрогобича (Котермака)

Тема уроку:  Економічний розвиток. Становище селян і міщан у ХІV-XV ст..

  При вивченні даної теми наводиться приклади про введення в селі феодальних порядків на західний німецький лад: «У 1461 році Ян Голомбек, призначає солтиса, в обов’язки якого входила адміністративна, політична і судова влада над підданими. Солтису дано право переселяти всіх бажаючих переселитись до села, викорчовувати ліси та зарослі, будувати хати, копати нові ставки. Першим солтисом став Станіслав з Красніка. Селяни повинні були платити солтисові по одному грошу на рік , а власнику села Яну Голомбеку - відпрацьовувати 4 дні в рік  від двору. Ян Голомбек додатково дозволяє Станіславу корчувати ліс по другий бік річки напроти ставу в Рудному і поселяти там селян, які повинні були йому платити з одного лану 20 грошів, колоду вівса  ( 4 корці ). Отже, у 50 роках  15 століття  село стає впорядкованою феодальною громадою. У селі всі атрибути типового феодального  поселення з феодалом (дідичем). Селяни, отримавши землю від феодала, змушені були брати участь у воєнних походах під знаменом феодала».

В даному матеріалі учні в перше дізнаються про смт. Рудно , яке на сучасному етапі межує з нашим селом і входить до Залізничного району міста Львова. З 1461 року Рудно не було окремою адміністративною одиницею, а було присілком до Зимної Води.

У скорому часі Голомбек  звільняє солтиса від коштовного обов’язку і сам  вирішує всі питання, пов’язаних з землею, податками, панщиною, адже фільваркове господарство ще було слабо розвинуте , і феодал черпав свій дохід зі своїх підданих натурою і грішми, зі своїх ланів, лісів, сіножатей, ставів і корчми .

Важливу роль в господарстві села відіграє торгівля адже поблизу велике  і заможне місто Львів , через село проходили дохідні дороги з Городка, Вороцова та Мальчиць, по яких везли продукти харчування, і частина прибутку залишалась у селі від проїзду через нього. Важливе місце в господарстві мали млини та корчми. Всі піддані зобов’язані були молоти зерно тільки у панському млині. Горілку, пиво, вино селяни повинні були купувати тільки у панській корчмі.

 Під роком 1576 ми знаходимо нову згадку про володіння в Зимній Воді. Львівський підстароста дозволяє відпустити  частину Зимноводівського млина Андрієві Домбровському. У документі вказана сума вартості млина - 4564 злотих. Отже, ми бачимо, що млин давав досить великий дохід, обслуговуючи довколишні села. Тому польська шляхта, яка невпинно полонізувала українські землі, щораз більше відчувала себе господарем на них.

8 клас

Тема уроку:  Початок національно-визвольної війни українського народу під  керівництвом Б.Хмельницького (1648-1654рр.)

Під час вивчення  теми: « Визвольний похід українського війська в Галичину»

використовується матеріал про село Зимна Вода, та смт Рудно, в якому встановлений пам’ятний хрест на дорозі по якій проходили війська Б.Хмельницького у 1648 році.

Особливого піднесення досяг національно-визвольний рух на Галичині в той час, коли козацьке військо під керівництвом Б.Хмельницького, отримавши перемоги над поляками, підійшло під Львів у жовтні 1648 році. Селяни Зимної Води відмовлялись коритися польським панам, у цей же час, ще у вересні, польські пани масово втікали зі своїх маєтків. Із документів відомо, що пани Голомбки, які були власниками села, повернулися до Польщі. Для населення настали не найлегші часи. Біля села знаходився татарський табір. Татари, як  відомо, хоч були союзниками Б.Хмельницького, але   поводилися свавільно , грабуючи села. Козацькі загони , які прямували на захід, не зупинялись у Зимній Воді ,тому що завдання стояло звільнити Городок, який вважався фортецею  зі своїми фортифікаційними спорудами

9 клас

Тема уроку:   Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії.

      Повідомлення вчителя про те , що у 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Галичина потрапляє під Австрійське панування. Село починають заселяти німецькі колоністи назвавши частину села Кальтвасер. Наводяться прізвища перших поселенців.  Перша згадка про Кальтвасер у часи Кайзера Йосифа II у 1781 році. Сюди прибули 17 родин з Мангейма і Франкфурта над Майном. Згодом виникли ще 5 будинків через поділ деяких земельних господарств, так що Кальтвасер нараховував 22 номери.  Одночасно із заселенням Кальтвасера  поселяються ще 7 родин з інших теренів Німеччини.

У Львівському архіві збереглися документи того часу. Це перепис населення з записом власності кожної сім’ї. Визначена й сума податку, яку сплачувало кожне господарство. Для характеристики села є і та кадастрова карта 1849 р., яка показує розвиток села в той період, тобто економічний стан. У той час в селі залишилось міцним господарство при костелі св. Катерини . У їхньому володінні був фруктовий сад, залишки якого є дотепер, рибний став, городи. Другим великим господарством стає маєток пана Міллєра, німецького колоніста,  який став роботодавцем для селян. Його землі тягнулися аж до с. Суховоля. У його господарстві було велике озеро,  господарські приміщення , які збереглися до сьогодні , а цю територію  на даний час займає  військова частина.   В одному з документів Цайтвайзер від 1970 р. стор. 59 записано, що газета  „Лемберг цайтунг” від 1830 року пише про Якова Флік, який за свою корову отримав премію у розмірі 8 гульденів від компетентної комісії .

Важливою подією для села стало будівництво залізниці Львів – Перемишль, адже вона проходила через Зимну Воду. Її почали будувати в І848 р. і закінчили у 1861р. Перший залізничний вокзал у Львові - це будинок теперішнього 7 відділення міліції Залізничного району м. Львова. У 1848 р. жителі  Зимної Води  протестували проти будівництва залізниці в сторону Скнилова, обминаючи село, коли в цей час Зимна Вода була великим населеним пунктом, тому залізнична колія  не є прямою , а з різними поворотами в сторону нашого села.

Залізнична станція  Зимна Вода 1942р.                Сучасна  станція.

На той час 80% населення Зимної Води складали поляки. Українці становили 12%. Життя українського населення в цей час було досить складним. Люди не мали ніяких прав, робота найтяжча і мало оплачувана, в школі навчання здійснювалось на польській мові. В той час в селі був клуб, але тільки для поляків.

У 1861 році в Австро-угорській імперії було знищено кріпосне право, населення Галичини, яке було в складі Австро-Угорщини з радістю відзначало ці події по всіх селах  на відзначення цієї знаменної дати ставили пам’ятні хрести, такі хрести поставлені і в нашому селі по вул.. Суховільській, а  також на  вул. М.Заньковецької на території колишнього Кальтвасеру.

Перші поселенці з Німеччини за віросповіданням були євангелісти, вони об’єднались навколо шкільної громади і побудували у 1824 році німецьку школу із твердого будівельного матеріалу. Це була приватна школа з одним класом, і відвідували її у 1909 році 39 дітей , з них 34 німецьких. Громаді доводилось важко утримувати школу, незважаючи на різні товариства і церкви, тому що вони повинні були вносити приблизно 40 років свою частку для польської школи в Зимній Воді і русинської (української), яка була побудована в Рудному біля церкви, адже більшість німецьких власників володіли землями на цих територіях.

 Українська школа була зруйнована під час Першої світової війни. Будинок польської школи в Зимній Воді зберігся до наших днів біля костелу св. Катерини(тепер греко-католицька церква Ів.Богослова). 10 римсько-католицьких родин, які вже здебільшого були полонізовані, посилали своїх дітей до польської школи у Зимній Воді.

На початку 20 років відстань до міста Львова була ще 7 км., але  після включення до складу громади Богданівки та Сигнівки (це теперішня територія Львова), віддаль до міста скоротилась до 3 км. Ще у цей час при в’їзді до Львова через шлагбаум потрібно було сплачувати мито, яке пізніше було скасоване.

10 клас

Тема уроку: Захоплення російським військами Східної Галичини та Північної Буковини.

   При вивчені  даної теми наводяться приклади з історії нашого села, а саме:

«1 серпня  1914 вибухнула перша світова війна. У цей день прийшов посланець зі Львова до сільського уряду і дав наказ про загальну мобілізацію. Всі військові люди повинні бути до 24 години відійти на війну. Смертна кара чекала того, хто б відмовився. І зразу почали дзвонити і трубити на сполох. Не було тоді родини, з котрої не відправили б на війну чи сина, чи брата, чи чоловіка. Декілька днів в селі було чути плачі та зойки за рідними, яких відправили на фронт. Кожен вважав, що це може останнє його прощання. Кілька днів мобілізовані перебували у Львові, а пізніше їх відправили на фронт. Деяка частина чоловіків була залишена, тому що потрібно було  обслуговувати залізницю, телефонний і телеграфний зв’язок, забезпечувати армію технікою і продуктами. Тягар війни також ліг на плечі жінок і дітей. З розповідей старожилів бойові дії відбувалися на території нашого села, між австрійськими і російськими військами.  

У 1915 році в нашому селі був розміщений  великий табір і польові кухні, які годували не тільки військових, але і цивільних з метою, щоб російська армія мала підтримку серед місцевого населення. Зимою 1914-1915р.р. через село проїжджає великий загін черкесів у великих білих папахах. Поселилися вони в нашому селі, з цього часу почалась пиятика, гультяйство. Жителі Зимної Води негайно вислали делегацію до військового командування зі скаргою. Після цього відділ черкесів залишив село та отаборився під лісом. Там вони стояли аж до Великодніх свят. Згодом почався відступ російської армії. Разом з відступом в селі забирали в селян коней, корови. Росіяни відступаючи, підірвали залізничний міст, спалили 4 будинки, які належали залізниці і залізничну станцію».

Тема уроку :  Проголошення ЗУНР.

  При вивчені даної теми використовую матеріал про наше село:

     1 листопада 1918 р. відбулося повстання у Львові, де Українські Січові Стрільці (УСС) захопили владу.                              

 9 листопада 1918 р. була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). .

У 1918 р. Австро-Угорщина зазнає поразки у Першій світовій війні.

« На наш край претендує Польща. На залізничній станції Зимна Вода було підслухано телефонну розмову про те, що до Львова має прибути ліквідаційна комісія , щоб перебрати владу і приєднати Галичину до Польщі. Місцевий осередок УСС, який очолював житель с.Рудно   Байцар, наказав розібрати залізничні рейки і не допустити  ліквідаційну комісію до Львова. Така спільна  акція жителів Рудна і Зимної Води була проведена.  Локомотив з одним  вагоном наїхав на розібрані рейки  і не допустив ліквідаційну комісію

У період 1918р. на території Зимної Води проходять жорстокі бої між УСС і польськими оборонцями , тому що в Рудному більшість жителів були українці, а в Зимній Воді поляки , лише 12 відсотків українців проживало в нашому селі..

Восени 1918 р. Австро-Угорщина опинилася в умовах політичного розпаду. На Галичину зазіхала новостворена Польська держава. Щоб запобігти цьому, УСС з 31 жовтня на 1 листопада здійснили захоплення державних установ у  містах Галичини. Розпочалась українсько-польська війна.

              Кшиштоф Міхальський  в "Історичному нарисі про Зимну Воду до 1945 року"  описує    події  того часу.

  2 листопада  група жителів  Зимної Води ( поляки)  зареєструвалась в школі Сінкевича ( вулиця Польна) з метою вести  боротьбу проти українських військ. Це були легіоністи і ветерани Австрійської армії. Вони брали також  участь в боях за пошту та Головний залізничний вокзал у Львові.

        Автор вказує прізвища жителів села, які брали участь у захоплені Головного залізничного вокзалу  - Барановський Броніслав та Барановський Юзеф, Беднарський Іван ( Ян), Левкович Тадеуш, Саламачинскій Станіслав, Чжуровський Станіслав.

           В перших днях листопада до Зимної Води увійшли українські війська.Проте,10 листопада  вони змушені були відступити із Зимної Води і Білогорщі . Під час битви за наше село до українського полону потрапили Барановський Юзеф, Пристайко Михайло та Щуровський Станіслав.

          Зі звільненням Зимної Води і Рудно від українських військ , житель Зимної Води  Петро Мєчнік розпочав формувати польський військовий осередок. Петро Мєчнік народився у 1891 році в Зимній Воді  -  11 січні 1919  загинув під час бою і похований  на Левандівці.  

               10 листопада відбувались запеклі бої біля Зимної Води , з польської сторони було втрачено 8 солдатів, з української сторони втрати були не значні.

В українсько-польській  війні неодноразово зустрічались випадки коли, товариші та сусіди, брати,родичі воювали один проти одного. Так,  наприклад, житель Зимної Води Тадеуш Левкович боровся за Польщу, а його двоюрідний брат боровся за Україну.

 В цій  боротьбі брали участь 75  жителів нашого села польської національності, список учасників боротьби  подається в історичному нарисі про Зимну Воду.     

Стела з іменами членів УСС

     у Рудному                                            Член Пласту C.Байцар

Тема уроку:  Вплив військово-політичних подій 1918-1920років на становище в нашому краї.

На цьому уроці відзначається , що політичні зміни в Західній Україні які відбулися в цей період, відбуваються і в нашому селі, а саме: нова хвиля колонізація; перерозподіл майна; інтенсивне будівництво; національно-культурне відродження.

У 1918 році помер власник маєтку у Зимній Воді Гайнріх Міллєр, ( він народився у 1842році). Його дружина Елізабет Рупп, яка народилася у 1844 році, була дочкою Даніеля Рупп із Місток Львівського округу. Вона померла у 1917 році і похована у гробниці, яка знаходилась недалеко від будинку маєтку за маленьким ставком. Оскільки вони не мали дітей майно було поділене між родиною.

У період 1923-1924 роках з’являються перші будівлі, їхні господарі - Міллєр, Рупп, Ганс і Пірцель. Після цього тут поселилась велика кількість жителів з німецькими прізвищами.  За час в 1920-39 років було збудовано 300 двоповерхових вілл, які збереглися до сьогодні. Власники цих вілл- службовці державних установ, які працювали у Львові, а також залізничники. Село мало славу місця для літнього відпочинку серед львів’ян , які також приїжджали на відпочинок на Стриховальське озеро в Рудному..

У 1927 р. в с. Зимна Вода існувала пожежна команда. Збереглась фотографія в журналі ’’Wieku Nowego’’ Очолював цю пожежну команду Юзеф Пєтровский.

При гміні с. Зимна Вода всі домашні тварини були зареєстровані і платили податок до місцевого бюджету. Період 1927 – 38 років ще  був періодом національного пом’якшення для українців, в тому числі і жителів нашого села. У цей час відбувається національно-культурне відродження, відновлюється діяльність товариства “Січ”, оживає товариство “Просвіта”. У 1925р. т-во “Просвіта” відкрило читальню в селі, активними членами товариства були Іван Стрілецький, Теодор Кокорудз, Богдан Паньків. Саме вони заснували  аматорські гуртки при читальні, давали театральні вистави не тільки для жителів свого села, але і для інших сіл. При читальні “Просвіта” почало існувати жіноче товариство “Союз українок”, гурток “Сільського господаря”, спортивне товариство. З виставами часто виступали у Кальтвасері і відповідно з Кальтвасеру приходили з виставами до Зимної Води.

Одинока могила у «Хінському лісі».

Трагічна сторінка  в історії нашого села Зимна Вода відбулась у 1945 році. Зі спогадів жительки села Гориленко Анелії Петрівни. « Уже більше 70 років  не могла забути жахливу подію, яка відбулась на моїх очах. Мені виповнилось 15 років, я з друзями – ровесниками пасли худобу в лісі. Та раптом побачили чоловіка у військовій формі, мабуть, міліціонер, його ніхто не знав і навіть ніколи не бачив. Незнайомець привів із собою хлопця, який весь час мовчав. Він був одягнений у військову форму УПА, а з - під куртки виглядала стара і вилиняла вишивана сорочка. Міліціонер покликав одного хлопця з нашого оточення, наказав принести лопату з найближчого будинку, навіть не пояснив для чого. Юнак виконав наказ,  приніс лопату, віддавши міліціонеру, який передав цю лопату юнакові, якого він привів, наказавши копати яму. Мовчазний  хлопець виконував усі вказівки. Коли яма була готова, досягнувши певної глибини, міліціонер сказав хлопцеві стати на край цієї ями і вистрелив в нього з пістолета. Переконавшись, що юнак вбитий, міліціонер наказав дітям покликати дорослого чоловіка, щоб закопати яму. 

Більшисть очевидців цієї події  виїхало на постійне місце проживання до Польщі, тільки Гориленко Анелія була свідком цих подій.  Тільки в роки Незалежності України у "Хінському лісі" на місці вбивства встановили могилу, поставили  хрест. Досі ніхто не знає, хто був цей розстріляний юнак і хто був цей жорстокий міліціонер. Скоріше за все це НКВС, які тільки такими методами  боролися з українськими патріотами, і така боротьба проти українських патріотів продовжується.

У серпні 2021  року в Польщі вийшов з друку історичний нарис  « Zimna Woda k. Lwowa zarys historii do 1945 r.» ( автор Krzysztof Michalski). Нарис присвячений  сторіччю від дня народження батька,  Зеновія  Міхальського , який народився в Зимній Воді.  Автор переслав мені  цю працю як історику- краєзнавцю.

Уважно прочитавши можна, зробити висновок, що автор використав багато джерел і витратив багато часу для написання. Цінний нарис тим, що  дізнаємось про економічний та культурний розвиток нашого села. Так, наприклад, велика кількість жителів працювали на залізниці, подається їх  список .  Невелика кількість жителів працювали в сільському господарстві. У  довоєнний період у Зимній Воді було побудовано 300 вілл будували в основному , львівська еліта, яка приїжджала на відпочинок до нашого села. У 30-х роках  в маєтку Міллєра проживав відомий композитор , піаніст , музичним критик, вчитель Василь Барвінський. Разом з ним проживала Наталя, дочка відомого українського  фізика Івана Пулюя.

Дізнаємось про кількість жителів села у 1921 році : будинків нараховувалось 144, жителів 819/ 390 чоловіків і 429 жінок. За віросповіданням  римо-католиків 720, греко-католиків 24, євангелістів 53, іудейців– 22. За національністю 813 жителів поляки,  німців - 6.

На Кальтвасері було 82 будинки, жителів 542( 282 чоловіків і 263 жінок).  За віросповіданням  396 – римо- католики, 59 греко-католики, євангелістів 64. За національністю 483 поляків, 22 українців, німців 40.  До зимноводівської парафії належали Зимна Вода, Сигнівка, Рудно, Холодновідка, Скнилів, Скнилівок, Білогорща.   Описуються також  населені пункти Рудно, Холодновідка та інші.

Досліджено і описано події Першої і Другої світових воєн, Українсько-польську війну, подано перелік осіб, які загинули під час них.  Вказуються прізвища вчителів та керівників шкіл. На сторінках ми зустрічаємо багато  прізвищ:  Пристайко, Пастущак, Зелінський, Вершнер, Баранівський, Ковальчук, Романишин, Ярош  та інші.

17 вересня 1934 року  вночі на плебанії біля костелу Св.. Катерини було вбито ксьондза Юзефа Садовського. Про ці події писали не тільки львівські газети, але в Катовіцах, Лодзі та в інших містах. Також описані сімейні трагедії . У передвоєнний період жителям дозволялось тримати зброю для самооборони. Багато цікавого матеріалу написано у вищеназваному історичному нарисі про Зимну Воду. Усі ми вдячні  Krzysztof Michalski за його працю.